Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Пацаны, сегодня расскажу вам, как я купил закладку на кодеин, съедал кошачий корм, запивая его пивом. Всё было так, будто в кислотку попал, просто огонь!
Но, Саня, будь осторожен. Ведь слишком много закладок и эта безумная атмосфера может превратиться в нашу личную тюрьму. У нас есть другие пути, другие возможности. Нужно лишь выбрать правильное направление.
Это было как-то весело выходные. Помнишь, Саня, как мы решили, что хватит уже говорить "нет" наркотикам и решили полностью убиться? Вот такой решительный день нашему приключению и предшествовал. Сказали себе: "Хватит орех юзать, пора чего-то нового попробовать!" Герр, кодеин, кислотка - все эти вещи стали нашими главными напарниками.
В субботу мы с Саней отправились в нашу любимую ларек, где уже несколько раз покупали закладки на копье. Когда-то, когда-то, давным-давно... Знаешь, Саня, сейчас вспоминать прошлое, наше юношеское безумие, чувствую как расслабляюсь.
И вот, стоим мы перед ларьком, и думаем, какую же закладку выбрать на этот раз. Я уже представляю, как после укола улетаю в другой мир, а потом с восторгом рассказываю всем о наших приключениях. "Показал бы мир тебе, брат, все эти закрома, где спрятаны чудеса и покой", - говорю я Сане и тут вспоминаю, что герр недавно закончился. "Орех с кокаином, помнишь, как кайфовали?" - добавляю я с улыбкой.
В итоге, решили взять кодеин. Когда живешь на грани, ощущение головокружения и легкости - это просто бесподобно. Вот так мы и выстояли, сквозь эти сопливые девчонки и пацанов, с ухмылкой на лицах.
Пошли мы домой, не торопясь. На пути зашли в магазин, взяли пару пачек кошачьего корма. Дома открываем первую банку пива, разливаем наши закладки на столе. Саня достает белую бумажку и тут же делим ее поровну. "Поехали, брат!" - с улыбкой говорю я и делаю линию ореха. Только представь, Саня, как я ощущаю себя сейчас! Перед глазами танцуют разноцветные фейерверки, а тело словно парит в воздухе. Мы просто не знаем, где заканчивается наше тело, а где начинается вселенная.
Но кодеин - это еще не все. Ведь у нас еще была кислотка. Так что, достаем из кармана бумажку с лсд 25 и уже через несколько минут смотрим на мир совсем иначе. Все цвета стали ярче, звуки громче, а время словно остановилось. Помнишь, Саня, как мы сидели на балконе и смотрели на закат, а потом начали смеяться, не зная, почему? Это было просто сумасшествие, брат! Мы сливались с окружающим миром, чувствуя его каждой клеточкой своего тела.
А еще мы купили специальную стеклянную трубочку для употребления герра. Когда я впервые попробовал этот наркотик, было так, будто я влюбился в мгновение. В этот миг я понимал, что для меня нет ничего важнее, чем ощущение полного расслабления. Иногда кажется, что это нас убьет, Саня. Но мы живем на острие этих ощущений, на грани между реальностью и собственными грезами.
Прошло несколько часов, и мы уже не могли отличить, что происходит в реальности, а что только в наших головах. Стол превратился в калейдоскоп разноцветных линий, а мы - в безумных путешественников по мирозданию нашей фантазии. Помнишь, Саня, как мы лежали на диване, слушали психоделическую музыку и просто наслаждались этой свободой от реальности? Мы ощущали, что становимся лучше, когда она разрушается, брат.
Около полуночи мы пришли в себя, сказали друг другу "спасибо" и решили, что вот такие выходные должны быть у нас чаще. Ведь только в такие моменты мы настоящие, только в такие моменты наша жизнь принимает настоящие краски.
И так, пацаны, это было наше незабываемое приключение. Мы юзали все, что только можно было найти, и прожили эти выходные, как настоящие герои. Вот так, с орехами в карманах и пивом в руках, мы двигались по жизни, не зная, что ждет нас завтра. Мы должны уметь расслабиться и наслаждаться моментом, но не забывать, что у нас есть цели и мечты, которые нам нужно достигать. Так что, пацаны, запоминайте - наркотики могут быть интересными и захватывающими, но они не являются конечной точкой нашего пути. Мы должны искать счастье и удовлетворение в других сферах жизни. Применяйте все свое чувство приключения в безопасных и правильных вещах.
